Розлад дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ) у дорослих рідко діагностують вчасно: багато людей дізнаються про нього вже в зрілому віці, після років спроб пояснити власні труднощі з концентрацією, організацією чи імпульсивністю інакше. При цьому в публічному просторі циркулює чимало спрощених описів симптомів і неформальних опитувальників, які створюють враження, що діагноз можна поставити самостійно. У цьому матеріалі ви знайдете заснований на дослідженнях розбір: що таке РДУГ і як його класифікують, скільки дорослих він реально зачіпає, що відомо про його нейробіологію, з якими станами його можна сплутати, чому пропущений діагноз має реальну ціну, як насправді влаштований діагностичний процес, які є варіанти лікування і які поширені міфи варто спростувати.
РДУГ — це нейроонтогенетичний (нейробіологічний) розлад, який проявляється трьома групами симптомів: неуважністю, гіперактивністю та імпульсивністю. В Україні діагноз наразі кодують за МКХ-10 у групі F90 (Гіперкінетичні розлади), де виділяють такі основні підтипи:
Нижче — адаптований для дорослих перелік з 18 критеріїв, які лікарі використовують як орієнтир під час структурованої оцінки, а не як самодіагностичний чек-лист.
Неуважність: складно утримувати увагу на рутинних завданнях; часті помилки через неуважність; відчуття, що «думки кудись зникають» під час розмови; не доводиш справи до кінця; хронічні проблеми з організацією часу й речей; уникаєш завдань, що потребують тривалої концентрації (прокрастинація); постійно щось втрачаєш; легко відволікаєшся; забуваєш побутові речі.
Гіперактивність та імпульсивність: внутрішнє відчуття неспокою навіть у спокої; складно довго сидіти на місці; відчуття постійного поспіху без причини; складно займатися чимось тихим у вільний час; говориш більше, ніж доречно, перебиваєш; відповідаєш, не дочекавшись завершення питання; складно чекати черги; втручаєшся в чужі справи без запрошення; імпульсивні рішення без оцінки наслідків.
Для дорослих потрібно 5 стійких симптомів у групі (а не 6, як для дітей), тривалістю щонайменше 6 місяців, з порушенням у двох і більше сферах життя.
За глобальним систематичним оглядом Song et al. (2021), Journal of Global Health (57 досліджень, понад 21 млн людей), РДУГ має приблизно 3% дорослого населення світу. За опитуванням CDC/NCHS у США, MMWR, жовтень 2024, поточний діагноз мають 6,0% дорослих: близько 15,5 мільйона осіб, або приблизно 1 з 16.
Щодо персистенції з дитинства — за повними діагностичними критеріями розлад зберігається у ~15% випадків до 25 років, а з урахуванням часткової ремісії частка зростає до ~65%.
Втім, ці цифри — лише частина картини: більшість дорослих із симптомами РДУГ ніколи не проходила формального структурованого обстеження, тому реальна поширеність у конкретній країні чи групі може відрізнятися від середньостатистичної оцінки в обидва боки, залежно від доступу до психіатричної допомоги й обізнаності лікарів первинної ланки.
За оглядом Arnsten (2009), Journal of Pediatrics — «The Emerging Neurobiology of ADHD: The Key Role of the Prefrontal Association Cortex», у мозку людей із РДУГ по-іншому працюють кілька ділянок. Префронтальна кора — частина мозку, яка відповідає за планування, самоконтроль і гальмування імпульсів, — дозріває пізніше, ніж у середньому. Інші задіяні зони — ділянки, пов'язані з відчуттям винагороди й мотивацією (стріатум), та так звана «мережа пасивного режиму» — ділянки мозку, активні тоді, коли думки «розпливаються». У нормі ця мережа пригальмовується, коли людина зосереджується на завданні, а при РДУГ це відбувається слабше, тому утримувати увагу складніше. На рівні хімії мозку йдеться про дофамін і норадреналін — речовини, що передають сигнали між нейронами: проблема не в тому, що їх просто «не вистачає», а в тому, що сигнали в певних ділянках мозку передаються по-іншому. Жодна з цих моделей не пояснює РДУГ повністю, а дані нейровізуалізації (МРТ тощо) показують загальні закономірності на рівні груп людей — це не інструмент, яким можна поставити діагноз конкретній людині.
Окремо варто згадати генетику: за даними NIMH, вона є одним з основних факторів ризику розвитку РДУГ, і розлад часто трапляється в кількох членів однієї сім'ї, хоча точний механізм успадкування ще вивчають.
У дорослих гіперактивність часто «йде всередину» — компенсаторні механізми маскують симптоми. Жінкам діагноз ставлять пізніше: розлад частіше проявляється неуважністю, а не гіперактивністю. За оглядом коморбідності у Frontiers in Psychiatry (2025), супутні стани також різняться за статтю: у жінок частіше тривожність, депресія й розлади особистості; у чоловіків — шизофренія та розлади, пов'язані з вживанням психоактивних речовин.
Перш ніж підтвердити діагноз, лікар має виключити стани, які можуть виглядати схоже, але мають іншу природу й інший підхід до лікування. У дорослих найчастіше доводиться відрізняти РДУГ від:
Паралельно лікар оцінює тривожність, порушення сну та вживання психоактивних речовин — не тому, що вони «маскуються» під РДУГ, а тому, що найчастіше існують поряд із ним.
На відміну від станів-імітаторів із попереднього розділу, коморбідні стани не замінюють діагноз РДУГ, а існують поряд із ним. За оглядом Frontiers in Psychiatry (2025): близько 70% дорослих із РДУГ мають хоча б один інший психічний розлад; тривожні розлади — 25–56% залежно від дослідження; депресія — приблизно 19–53%.
РДУГ, який не діагностували чи не лікують, не «зникає само» — воно впливає на конкретні сфери життя:
Керування автомобілем: за мета-аналізом 16 досліджень, з урахуванням пробігу, дорослі з РДУГ на 23% частіше потрапляють у аварії; за шведським реєстровим дослідженням ризик серйозних транспортних пригод вищий майже на 50%.
Освіта: серед майже 30 тисяч дорослих у США люди з РДУГ вдвічі частіше не закінчували школу вчасно навіть з урахуванням інших психічних розладів.
Стосунки: за загальнонаціональним опитуванням у США (понад 5000 дорослих), люди з РДУГ більш ніж удвічі частіше ставали кривдниками у фізичному насильстві на побаченнях і на 65% частіше — постраждалими.
Робота: серед понад 7000 працівників у 10 країнах дорослі з РДУГ втрачали в середньому 22,1 додаткового робочого дня продуктивності на рік, і лише невелика частка з них на той момент отримувала лікування.
Ці цифри — не привід для тривоги, а аргумент на користь своєчасної діагностики: що раніше підтверджено діагноз, то раніше можна почати працювати з конкретними труднощами, а не нести їх накопичену вартість далі.
Діагностика РДУГ у дорослих — командна робота. Клінічний психолог проводить тестування й структуроване інтерв'ю (DIVA-5); на основі цих даних, клінічної картини та анамнезу офіційний діагноз за МКХ-10 встановлює лікар-психіатр, який також вирішує питання щодо медикаментозного лікування, якщо воно потрібне.
Кілька кроків, які роблять первинну консультацію більш ефективною:
«Це не справжній розлад, просто модний ярлик» — РДУГ визнаний нейророзвитковим розладом з кодом у МКХ-10 та описаною нейробіологією (Arnsten, 2009).
«Діти виростають з нього» — повна ремісія без жодних залишкових симптомів трапляється у меншості випадків; у більшості розлад або зберігається повністю, або переходить у часткову форму, що все ще заважає.
«РДУГ — це завжди гіперактивність» — неуважний підтип часто взагалі не супроводжується помітною гіперактивністю, саме тому його частіше пропускають, особливо у жінок.
«У всіх людей трохи є РДУГ» — за класичним оглядом Polanczyk et al. (2007), American Journal of Psychiatry, навіть серед дітей поширеність становить близько 5%, а не «майже в усіх»; випадкова неуважність у стресовий період — це не розлад.
«Люди з РДУГ просто ліниві або недисципліновані» — йдеться про особливості роботи виконавчих функцій мозку, а не про бажання чи характер.
Чи можна поставити діагноз самостійно, за тестом? Ні, діагноз встановлює тільки лікар за результатами структурованого інтерв'ю.
Чим РДУГ відрізняється від тривожності чи депресії? Неуважність при РДУГ стабільна і присутня з дитинства незалежно від настрою; при тривожності й депресії вона зазвичай з'являється чи посилюється разом з відповідними епізодами.
Скільки триває діагностика? Структуроване інтерв'ю DIVA-5 займає близько 90 хвилин, але повний процес — зі скринінгом, оцінкою функціонального впливу й, за потреби, нейропсихологічним тестуванням — звичайно розтягується на кілька візитів.
РДУГ у жінок проявляється інакше? Найчастіше так. Переважає неуважний підтип без вираженої гіперактивності, а супутні тривожність і депресія часто маскують основну причину — тому жінкам діагноз в середньому ставлять пізніше.
Чи можна лікувати РДУГ без медикаментів? Так, план лікування завжди індивідуальний: частина дорослих обирає КПТ, коучинг і середовищні стратегії без препаратів; рішення щодо стимуляторів чи нестимуляторів ухвалює лікар разом із пацієнтом, зважаючи на симптоми й супутні стани.
Якщо описані критерії та симптоми відповідають вашому досвіду, обґрунтованим наступним кроком є звернення до фахівця для структурованого обстеження, а не самостійні висновки. Правильно поставлений діагноз — це не ярлик, а конкретний план дій: розуміння того, які саме труднощі з увагою, організацією чи імпульсивністю можна скоригувати, і з чого почати. У ОМСЦ діагностику можна почати з консультації лікаря-психіатра або клінічного психолога.
Матеріал підготовлено лікарями КНП «ОМСЦ» ЖОР. Публікація має інформаційний характер і не замінює консультацію спеціаліста.
.avif)
